- стовп
- [стоўп]
-па/, м. (на) стоуўп'і/, мн. -пи/, стоуўп'і/ў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
стовп
Смотреть что такое "стовп" в других словарях:
стовп — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
Стовпів — іменник чоловічого роду населений пункт в Україні … Орфографічний словник української мови
стовпіти — дієслово недоконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
стовп — а/, ч. 1) Колода або товстий брус, установлені вертикально. || Колона, підпора, що підтримує склепіння, перекриття і т. ін. || Пам ятник у вигляді колони. || перен. База, опора, основа чого небудь; підвалина. Верствовий стовп. 2) Маса чого небудь … Український тлумачний словник
стовп — 1. Вертикальна опора, колода. Те саме, що і стояк. У якості архітектурного акценту вживається: стовп з рустів те саме, що і ланцюг з рустів. 2. У давньоруському фортифікаційному будівництві окрема оборонна башта, що використовувалася і для житла … Архітектура і монументальне мистецтво
Стовпівка — іменник жіночого роду населений пункт в Україні … Орфографічний словник української мови
Стовпівщина — іменник жіночого роду населений пункт в Україні … Орфографічний словник української мови
стовпівщинський — прикметник … Орфографічний словник української мови
стовпівський — прикметник стовпівський прикметник стовпівський прикметник … Орфографічний словник української мови
стовпіти — і/ю, і/єш, недок., розм. Втрачати здатність рухатися, завмирати, ціпеніти від хвилювання, переляку, розгубленості тощо … Український тлумачний словник
